ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Це питання завжди одне з перших, бо величезна більшість людей надто охоче зняли б із себе будь-яку відповідальність та звалили її на кого завгодно, тільки не на себе. Що це саме по собі є самозневажанням, не грає для них ніякої ролі. У цьому вони справді дуже смиренні та скромні, але лише для того, щоб мати можливість жити ще веселіше та безсоромніше.

Адже було б так прекрасно дозволити собі добиватися здійснення всіх своїх бажань та спокійно без спокутування давати волю всім своїм забаганкам навіть стосовно інших людей. Земні закони в крайньому разі можна обійти та уникнути конфліктів. Під їх прикриттям більш виверткі можуть навіть вельми успішно ловити рибку у каламутній воді та робити багато того, що не витримує ніякої моральної критики. При цьому часто вони навіть ще й користуються славою особливо діловитих людей.

Отже, при певній кмітливості можна було б, власне кажучи, жити цілком комфортно згідно зі своїми власними поглядами, якби… десь не було чогось, що викликає неприємне відчуття, і часом не з'являвся неспокій щодо того, що врешті-решт дещо може бути все ж таки трохи іншим, ніж це формують власні бажання.

І так воно і є! Дійсність сувора та невблаганна. Стосовно цього людські бажання не можуть спричинити ніяких відхилень. Залізним залишається закон: «Що людина посіє, те вона сторицею і пожне!»

Ці нечисленні слова криють в собі та говорять значно більше, ніж багатьом при цьому здається. Достеменно та точно відповідають вони справжньому процесу взаємодії, що перебуває в Творінні. Влучнішого вислову для цього не знайти. Достоту так, як врожай сторицею відтворює посіяне, так і людині завжди сторицею відплачується те, що вона пробуджує та посилає у своїх власних відчуттях, за родом свого воління.

Таким чином, духовно людина несе відповідальність за все, що вона вчиняє. Ця відповідальність виникає вже в момент прийняття рішення, не тільки тоді, коли здійснено вчинок, що у будь-якому разі є лише наслідком прийнятого рішення. А рішення – це пробудження серйозного воління!

Між поцейбіччям і так званим потойбіччям нема ніякого розділення, а все є одним-єдиним великим буттям. Усе величезне, видиме та невидиме людям Творіння тісно взаємодіє, наче напрочуд майстерний механізм, що ніколи не відмовляє, частини якого не функціонують окремо. Єдині закони підтримують ціле, пронизують усе, наче нервові волокна, утримують разом та впливають один на одного у постійній взаємодії!

Коли школи та церкви говорять при цьому про Небеса та пекло, Бога та диявола, то це правильно. Але хибним є роз'яснення про добрі та злі сили. Це повинно негайно вводити в оману та сумнів кожного, хто серйозно шукає, бо там, де є дві сили, за логікою повинно бути і два господаря, тобто, в даному випадку, два бога – добрий та злий.

Але це не так!

Є лише один Творець, один Бог, і тому лише одна Сила, яка пронизує, оживлює та сприяє усьому сущому!

Ця чиста, творча Божа Сила невпинно тече усім Творінням, перебуває в ньому, невіддільна від нього. Її можна знайти всюди: у повітрі, в кожній краплині води, у гірський породі, що формується, у рослині, що тягнеться вгору, у тварині та, звичайно, в людині. Нема нічого, де її не було б.

А оскільки вона тече через усе, то безперервно пронизує і людину. Її ж якість така, що вона подібна до лінзи. Як лінза збирає сонячні промені, що її пронизують, та концентрує їх в одному напрямку так, що ці нагрівальні промені з'єднуються в одній точці, печуть та розпалюють полум'я, так і людина завдяки своїй особливій якості збирає своїм відчуттям Силу Творіння, що тече через неї, концентрує її та направляє далі своїми думками.

Таким чином, за родом цього відчуття та пов'язаних з ним думок вона направляє автоматично діючу творчу Божу Силу до доброго чи злого прояву!

І це та відповідальність, яку повинна нести людина! У цьому полягає і її вільна воля!

Ви, хто часто так гарячково намагається знайти вірний шлях, чому ви робите це для себе таким тяжким? Уявіть собі в усій простоті, як чиста Сила Творця тече через вас, а ви своїми думками направляєте її у бік доброго чи злого. Разом з цим ви матимете все без зусиль та не ламаючи голову!

Вдумайтеся в те, що тільки від вашого простого відчуття та мислення залежить, викличе ця могутня Сила добре чи зле. Яка сприятлива або згубна влада дана вам разом з цим!

При цьому вам не треба докладати таких зусиль, щоб проймало потом, не треба гарячково чіплятися за так звані окультні вправи, аби завдяки всім можливим та неможливим тілесним та духовним хитруванням дійти якогось ступеня, котрий не має взагалі ніякого значення для вашого істинного духовного піднесення!

Відмовтеся від цих забав, що забирають час, які вже не раз ставали тяжкою мукою, які означають не що інше, як колишнє самобичування або самокатування у монастирях. Це лише інша форма того ж самого, яка теж не може принести вам ніякої користі.

Так звані окультні майстри та їхні учні – це сучасні фарисеї! У справжньому розумінні слова. Вони – точна копія фарисеїв часів Ісуса з Назарету.

З чистою радістю думайте про те, що своїм простим, спрямованим до добра відчуттям та мисленням ви здатні без зусиль направляти єдину та могутню Силу Творіння. Тоді ця Сила буде діяти точно відповідно до роду вашого відчуття та ваших думок. Вона працює сама, вам треба лише направляти її.

І відбувається це у всій простоті та природності! Для цього не потрібно ніякої вченості, навіть уміння читати й писати. Кожному з вас це дане в однаковій мірі! Тут не існує відмінностей.

Як дитина, граючись із вимикачем, може увімкнути електричний струм, що справляє величезну дію, так і вам даровано направляти Божественну Силу вашими простими думками.

Ви можете радіти цьому, можете пишатися цим, якщо використовуєте це для доброго! Але тремтіть, якщо ви безцільно марнуєте або навіть використовуєте це для нечистого! Бо вам не уникнути законів взаємодії, що перебувають у Творінні. Навіть якби ви мали крила вранішньої зорі, десниця Господа, чиєю Силою ви разом з цим зловживаєте, завдяки цій взаємодії, що працює автоматично, спіткала б вас, де б ви не намагалися сховатися.

Зле заподіюється тою ж самою чистою, Божественною Силою, що і добре!

І наданий кожному на вибір рід використання цієї єдиної Божої Сили криє в собі відповідальність, якої ніхто не може уникнути. Тому я закликаю кожного, хто шукає:

«Зберігай вогнище своїх думок чистим – цим ти твориш мир та будеш щасливим!»

Радійте, необізнані та слабкі, бо вам дана та ж сама влада, що і сильним! Отже, не робіть це для себе надто тяжким! Не забувайте, що чиста, самодійна Божа Сила тече і через вас, та що ви теж, як люди, за родом своїх внутрішніх відчуттів, тобто свого воління, здатні задавати цій Силі певний напрямок, як до доброго, так і до злого, спустошуючи або будуючи, породжуючи радість або страждання!

Оскільки є лише одна оця Божа Сила, то разом з цим прояснюється також таємниця того, чому у будь-якому серйозному останньому бою тьма повинна поступитися Світлу, а зле – доброму. Якщо ви направляєте Божу Силу до доброго, то вона залишається незатьмареною у своїй первісній чистоті і завдяки цьому розвиває значно більшу міць, тоді як разом із затьмаренням у нечистому водночас відбувається ослаблення. Таким чином, в останньому бою чистота Сили завжди діє визначально та має вирішальне значення.

Що є добре, а що зле – кожний відчуває аж до кінчиків пальців, без слів. Якщо ламати над цим голову, то це лише збиватиме з пантелику. Понуре самокопання – це марнування сил, це наче болото, в'язка трясовина, яка обхоплює, паралізує та задушує все, до чого можна дотягнутися. А жива радість розриває ці пута самокопання. Вам не треба бути засмученими та пригніченими!

У будь-яку мить ви можете розпочати шлях вгору та виправити минуле, яким би воно не було! Вам треба робити лише одне – думати про процес постійного протікання через вас чистої Божої Сили, тоді ви самі боятиметесь направити цю чистоту брудними каналами злих думок, бо без будь-яких зусиль ви таким же чином зможете досягти найвищого та найшляхетнішого. Адже вам треба лише направити, Сила ж діє потім сама у бажаному вами напрямку.

Разом з цим щастя або нещастя – у ваших власних руках. Тому підійміть гордо голову, вільно та сміливо – чоло. Зло не зможе наблизитися до вас, якщо ви самі не покличете його! Як ви хочете, так з вами і станеться!




ДОЛЯ

Лю­ди говорять про заслужену та незаслужену долю, про нагороду та покарання, про відплату та карму.

Усе це лише часткові означення закону, що перебуває в Творінні, – закону взаємодії!

Закону, який споконвіку перебуває у всьому Творінні, нерозривно вплетений у велике, нескінченне становлення як необхідна частина самого створення та розвитку. Наче велетенська система найтонших нервових волокон, він тримає й оживлює величезний Всесвіт та сприяє безупинному рухові, вічному даванню та отриманню!

Ісус Христос сказав уже просто й невибагливо, та проте так влучно: «Що людина сіє, те вона й пожне!»

Небагато цих слів так блискуче відтворюють картину діяльності та життя у всьому Творінні, що навряд чи можна сказати інакше. Залізно вплетений сенс цих слів у буття. Непохитно, недоторканно, непідкупно у своєму невпинному прояві.

Ви можете це побачити, якщо захочете! Почніть зі спостереження за видимим вам уже зараз оточенням. Те, що ви називаєте законами природи, – це ж Божественні закони, це Воля Творця. Ви швидко розпізнаєте, як непохитно перебувають вони у невпинній діяльності, бо якщо ви сієте пшеницю, то не пожнете жито, а якщо сієте жито, то не зможете зібрати рис!

Це так природно для кожної людини, що вона взагалі не задумується над справжнім процесом. Тому вона зовсім не усвідомлює суворий та великий закон, що перебуває у цьому. А проте вона стоїть при цьому перед розв'язанням загадки, яка не повинна бути для неї загадкою.

І той самий закон, який ви можете тут спостерігати, діє з такою ж надійністю та силою і в найтонших явищах, розпізнати які ви здатні лише через збільшувальне скло, та ще далі, у значно ширшій ефірноматеріальній частині сукупного Творіння. Він незмінно перебуває у кожній події, а також в найтоншому розвитку ваших думок, які теж мають ще певну матеріальність.

Як ви могли думати, що саме там, де вам цього хочеться, все повин­но бути по-іншому? Ваш сумнів насправді не що інше, як явно виражені внутрішні бажання!

У всьому видимому та невидимому для вас бутті відбувається не інакше, і кожний рід породжує подібний йому рід, все одно, з якої він речовини. Так само безперервно відбувається зростання та становлення, визрівання плодів та породження подібного роду. Цей процес однаково проходить через усе, не робить ніякої різниці, не залишає прогалин, не зупиняється перед якою-небудь іншою частиною Творіння, а діє всепроникно, наче нерозривна нитка, без зупинки чи перерви.

І навіть якщо величезна частина людства у своїй обмеженості та зарозумілості ізолювала себе від Всесвіту, Божественні закони, або закони природи, не припинили через це розглядати людство як його частину та продовжують незмінно працювати далі спокійно та рівномірно.

Однак закон взаємодії обумовлює також те, що все, що людина сіє, тобто там, де вона спричиняє яку-небудь дію або наслідок, вона повинна і пожати!

На початку будь-якої справи людина завжди має лише свободу прийняття рішення щодо того, куди, в який бік направити всемогутню Силу, що тече через неї. За наслідки, що виникають в результаті діяння цієї Сили в бажаному нею напрямку, вона мусить тоді відповідати. Незважаючи на це, багато хто наполегливо стверджує, що людина не має вільної волі, якщо вона підвладна долі!

Ця дурниця має слугувати лише самозапамороченню або має виявляти невдоволене підкорення чомусь неминучому, буркотливу покірність долі, але головним чином має бути самовиправданням, бо кожна з тих зворотних дій, що уражає людину, мала початок, і в цьому початку, в попередньому вільному рішенні людини полягала причина подальшого прояву.

Це вільне рішення колись передувало кожній взаємодії, тобто кожній долі! Разом з першим волінням людина щоразу породжує, створює дещо, в чому їй згодом доведеться жити самій, рано чи пізно. Одначе в тому, коли це відбудеться, існує велика різниця. Це може бути ще у тому ж земному житті, в якому перше воління поклало початок цьому, але з тим же успіхом це може відбутися і в Ефірноматеріальному світі після складення з себе грубоматеріального тіла, або іще пізніше – знов у грубоматеріальному земному житті.

Варіації не грають при цьому ніякої ролі, не позбавляють людину від цього. Вона постійно несе з собою сполучні нитки, доки не буде позбавлена, тобто «відділена» від них завдяки кінцевому прояву, який відбувається за законом взаємодії.

Той, хто створює форму, прив'язаний до свого власного витвору, навіть якщо він призначав його для інших!

Отже, якщо сьогодні людина приймає рішення заподіяти що-небудь зле іншому, чи то в думках, словах або вчинках, то цим вона дещо «поміщає в світ», цілком байдуже, видиме це для всіх чи ні, тобто грубоматеріальне воно чи ефірноматеріальне, – воно має в собі силу, а таким чином, і життя, яке продовжує розвиватися та діяти в бажаному напрямку.

Яку дію воно справить на того, кому призначене, залежить виключно від душевної якості даної людини, якій це може заподіяти більшу або меншу шкоду, ймовірно, не таку, яка бажалася, або зовсім ніякої, бо лише душевний стан даної людини є вирішальним для неї самої. Отже, ніхто не залишений без захисту перед такими явищами.

По-інакшому з тим, хто своїм рішенням та своїм волінням став причиною цього руху, тобто був його призвідником. Його породження залишається безумовно зв'язаним з ним і після більш чи менш тривалого мандрування Всесвітом повертається до нього, підсиленим, навантаженим, як бджола, внаслідок притягання подібного.

При цьому закон взаємодії проявляється в тому, що усяке породження під час свого руху Світобудовою притягує різні подібні роди або саме притягується ними; внаслідок їхнього об'єднання виникає тоді джерело енергії, від якого, як від енергетичного центру, посилена енергія того ж роду посилається назад до всіх тих, хто своїми породженнями наче шнурами зв'язується зі збірним пунктом того ж роду.

Через це підсилення настає і все більше ущільнення, доки врешті-решт не виникає грубоматеріальний осад, в якому колишній призвідник повинен тепер повною мірою пережити на собі те, чого він колись бажав, щоб нарешті звільнитися від цього.

Таким є виникнення та становлення долі, якої так бояться та яку не розуміють! Вона справедлива аж до найменших та найтонших відтінків, бо завдяки притяганню лише подібних родів у зворотному випромінюванні вона ніколи не може принести людині щось інше, ніж те, що вона сама спочатку справді побажала.

При цьому байдуже – для певної особи чи загалом, бо процес становлення, звичайно, такий самий і тоді, коли людина спрямовує своє воління не на іншу людину або кількох людей, а взагалі живе волінням якого-небудь роду.

Рід воління, на який вона зважується, визначає, які плоди їй доведеться зрештою пожати. Таким чином, на людині повисає безліч ефірноматеріальних ниток, або вона на них; по цих нитках до неї тече назад усе те, чого вона колись бажала. Ці течії утворюють суміш, яка постійно та сильно впливає на формування характеру.

Отже, у велетенському механізмі Всесвіту є багато речей, які беруть участь у тому, як «живеться» людині, але нема нічого, для чого вона сама спочатку не дала приводу.

Вона постачає нитки, з яких безупинний ткацький верстат буття виготовляє покрив, котрий вона повинна носити.

Христос висловив те ж саме чітко та ясно, коли сказав: «Що людина сіє, те й пожне!» Він не сказав «може пожати», а сказав «пожне». Це те ж саме, що повинен пожати те, що сіє.

Як часто ми чуємо, коли зазвичай дуже розумні люди кажуть: «Для мене незбагненно, що Бог допускає таке!»

Але незбагненно, що люди можуть говорити таке! Яким малим вони уявляють собі Бога, судячи з цього вислову. Цим вони свідчать, що думають про Нього, як про «Бога, що діє свавільно».

Одначе Бог взагалі не втручається безпосередньо в усі ці малі та великі людські турботи, війни, бідування та інші земні справи! З самого початку Він вплів у Творіння свої досконалі закони, які автоматично виконують свою непідкупну роботу, отже, все здійснюється найточнішим чином, вічно спрацьовує однаково, завдяки чому виключається як віддання переваги, так і дискримінація, будь-яка несправедливість залишається неможливою.

Таким чином, Богу не треба особливо турбуватися про це, Його Діяння не знає прогалин.

Головною ж помилкою багатьох людей є те, що вони роблять висновки лише згідно з грубоматеріальним та розглядають себе в ньому як центральну точку, враховуючи лише одне земне життя, тоді як насправді мають позаду вже декілька земних життів. Як ці останні, так і проміжні періоди в Ефірноматеріальному світі складають єдине буття, через яке тягнуться, без розриву, туго нап'яті нитки, отже, в проявах певного земного буття стає видимою лише мала частина цих ниток.

Тому це велика помилка – вірити, що з народженням починається цілком нове життя, тобто що дитина «невинна», і що всі події треба співвідносити лише з коротким періодом земного буття. Якби це було справді так, то при існуючій Справедливості всі причини, впливи та зворотні дії повинні були б, зрозуміло, повністю вкладатися у відрізок одного земного буття.

Відверніться від цієї помилки. Тоді в усіх подіях ви швидко знайдете логіку та справедливість, яких зараз вам так часто бракує!

При цьому багато хто лякається та боїться того, що йому слід іще очікувати у зворотній дії з минулого згідно з цими законами.

Але це зайве занепокоєння для тих, хто має серйозне добре воління, бо в самодійних законах водночас полягає і надійна гарантія милості та прощення!

Не кажучи вже про те, що з початком стійкої дії доброго воління негайно встановлюється межа для точки, де ланцюг злих зворотних дій повинен досягти кінця, набуває сили ще один процес надзвичайної важливості:

Завдяки тривалому доброму волінню в усьому мисленні та поводженні знову ж таки у зворотній дії надходить постійне підсилення з подібного джерела енергії, так що добро стає все сильнішим та сильнішим у самій людині, виходить із неї та перш за все формує відповідно до цього ефірноматеріальне оточення, яке охоплює її наче захисна оболонка, подібно до того як дає такий захист повітряна товща навколо Землі.

І якщо тепер злі зворотні дії з минулого повертаються до цієї людини для спокутування, то вони зісковзують з цього чистого оточення, чи оболонки, і таким чином відводяться від неї.

Якщо ж вони все-таки проникають у цю оболонку, то злі випромінювання або зразу ж руйнуються, або, щонайменше, значно послаблюються, завдяки чому шкідлива дія взагалі не може настати або настає лише зовсім незначною мірою.

Крім того, завдяки зміні, що сталася, істинна внутрішня людина, на яку налаштовані зворотні випромінювання, внаслідок тривалого прагнення до доброго воління теж стала значно ефірнішою та легшою, так що вона не має більше подібності з щільнішими злими або низькими течіями. Аналогічно до того, як це відбувається з бездротовим телеграфом, коли приймаючий апарат не налаштований на хвилю передавача.

Природним наслідком цього є те, що щільніші течії, оскільки вони іншого роду, не можуть зачепитися та, не завдаючи шкоди, без злих наслідків проходять наскрізь, спокутувані завдяки неусвідомлено здійсненому символічному вчинкові, про види яких я розкажу пізніше.

Тому без зволікання до діла! Творець уклав вам у руки все в Творінні. Використовуйте час! Кожна мить криє в собі для вас занепад або вжиток!





Залиште ваш номер телефону і ми передзвонимо
або ви можете зателефонувати самостійно
+38 (0482) 37-80-38
Made on
Tilda